Я – класний керівник

Опис досвіду

«Виховання – передання найкращих моральних заповітів і знання попередніх поколінь, для того, щоб із дитини виробилася людина у найкращому значенні слова, найкраще фізично й інтелектуально пристосована до життя»             (С. Русова)

         Морально-етичне виховання – це виховна діяльність школи і сім`ї сформування стійких моральних якостей, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі.

У центрі морально-етичного виховання знаходиться особистість людини. Тому навчити поважати людину – значить дати уявлення про морально-етичні принципи поведінки. З цією метою я включаю в плані виховної роботи необхідний цикл бесід, що послідовно роз`ясніють морально-етичні поняття («чуйний», «уважний», «безкорисливий», «гуманний»). Використовую пам`ятки для учнів. Наприклад: Ніколи не забувай, що ти живеш серед людей. Не завдавай жалю, образи, неспокою, тяжких переживань іншій людині. Людина народжується для того, щоб залишити по собі слід вічний. Людина – господар своїх бажань. Велику допомогу надають індивідуальні бесіди та зустрічі з батьками. Щоб батьки в сім`ї були ближчими до дітей, вони повинні більше знать про їхню роботу, дитячі та юнацькі роки. Я провела такі анкетування: «Я і наша сім`я», «Я люблю своїх батьків, але…», «Сім днів повної свободи», за допомогою яких дістала уявлення про взаємини членів сімейних колективів. У анкетах були запитання на зразок:

1. Чи поспішаєш ти додому?

2. Чи розповідаєш вдома кому-небудь про свої потаємні думки?

3. За що хвалять і за що лають тебе, крім навчання? Та ін..

Це допомагає уявити атмосферу дома очима підлітка, ще раз переконатися: де сімейні колективи згуртовані духовною єдність, великою кількістю спільних справ, подій, радощів і турбот, там найкращі умови для правильного виховання дітей.

Життя класу повне різних подій, а колективу підлітків і тим більше. То одного дня дівчатка пересварилися,а на уроках історії хлопці весь час заважали учителю працювати. А то раптом підлітки зробили генеральне прибирання у класі й ходять усміхаючись, задоволені своїм сюрпризом.

Ці факти можуть бути темами ситуативних бесід. Їх треба вміти використовувати для морально-етичного виховання підлітків.

Індивідуальна робота особливо ефективна з дітьми, якими нехтують у колективі, бо потреба таких школярів в увазі, прихильності, дружбі не задовольняється спілкуванням із ровесниками. Увагу педагога в першу чергу привертає самопочуття цих підлітків. Взаємини у колективі тоді будуються за системою «учень – учитель – колектив».

Колективні іменини показали, що підлітки стали більш уважними один до одного. Я разом з учнями постійно беру участь у екскурсіях, а також залучаю батьків. Незабутніми стали колективні поїздки у Львів, Кременець, Почаїв, Київ, Веселі Боковеньки, Хутір Надію, де діти дізналися багато нового та цікавого. Також діти завжди підтримують походи на природу, веселі ігри, складання віршів, це сприяє розвитку їхнього виховання.

Тісне спілкування класного керівника і дітей веде до доброзичливості, гуманних взаємин. У класі постійно підтримується прагнення підлітків вийти за рамки внутрішкільної, внутрікласової діяльності – надати посильну допомогу людям, якщо вони її потребують. Такою допомогою є піклування про інвалідів та учасників бойових дій Великої Вітчизняної війни, дітей-сиріт (так склалося життя, що чотирьом учням класу довелося частково залишитися без батьків), а допомога старшому товаришеві, який потрапив в аварію (зібрали в селі 4400 гривень на лікування) взагалі є гордістю класу.

«Турнір рицарів ввічливості» навчив хлопців поважати дівчаток, старших і насамперед себе. Учням дуже сподобались виховні заходи: «Поезія і пісня великі дві сили», де я залучила учнів від першого по одинадцятий клас; «Мамині рушники – лебеді білокрилі» (зустріч з майстринею села Хильченко В. П.); на «Фестивалі української пісні» діти мали змогу показати свої вокальні здібності; а захід, присвячений дню сміху «Сміймося на здоров`я!» довго обговорювала вся шкільна спільнота. У своїй роботі завжди підтримую дітей: прибираємо разом у класі, наводимо лад у парку, шиємо власними руками костюми для виступів, оздоблюємо клас.

Запорукою успішної розбудови нашої держави, подолання загальної кризи в суспільстві є духовне відродження народу. Саме від змісту цінностей, які закладаються в серця молодих людей сьогодні, і від того, якою мірою духовність стане основою їхнього життя, залежить майбутнє української нації.

Для відродження духовності слід діяти впевненіше, наполегливіше, переконливіше; бути послідовними у пізнанні правди і діяти за законами правди, які вкладені в Біблії. Цитуючи Псалом 127, в якому йдеться про те, що «діти – спадщина Господня», слід вивчати те, що сказане в Біблії про родину, виховання, пізнання світу, Божі заповіді та застосовувати ці знання в повсякденному житті. Завдання педагога – допомогти юним обрати шлях доброти і правди. Так у Почаєві діти мали змогу приклонитися святому Іову та Амфілохію, Матері Божій Почаївській, а у Кременці скупатися в озері святої Анни. Навіть найменший порух у бік християнської моралі торує шлях до демократії. А кожна моральна людина спроможна зробити істотний внесок у справу розбудови незалежної України.

Нещодавно мої випускники стали студентами. Діти виросли чуйними, добрими, дружніми. Отже:

Поспішай творити добро,

Поки сонце на небі ще світить

Прийде час, що поможе воно

Твоє серце холодне зігріти.

«Благодійна душа буде насичена, і хто напоїть інших, той сам наповнений буде» (Біблія)

Мої дорогі діти вилетіли з рідного гнізда. Нехай Господь Бог їм дарує щасливе майбутнє!

Відомий український педагог Василь Сухомлинський створив нову педагогічну систему, яка заснована на визнанні особистості дитини головною цінністю, на яку має бути орієнтоване виховання і освіта. Пропоную вам 10 висловлювань педагога про дітей і виховання:

1. Все більш глибоке розуміння дитини - це і є виховання.

2. Десь у найпотаємнішому куточку серця у кожної дитини своя струна, вона звучить на свій лад, і щоб серце відгукнулося на моє слово, потрібно налаштуватися самому на тон цієї струни.

3. На мій погляд, переважна більшість конфліктів між учителем і «невиправними», «безнадійними» школярами якраз і виникає там, де ненависть до зла вчитель переносить і на дитину.

4. Любити дітей - це значить любити дитинство.

5. Любов вчителя до дітей, любов дітей до вчителя, починається з подиву, з благоговіння однієї людини перед духовними багатствами іншого і насамперед перед багатством думки.

6. З вчителя починається, по суті, пізнання дитиною світу людини, легко зрозуміти, що значить при цьому приклад вчителя.

7. Велике духовне багатство треба мати вихователю, щоб постійне самовираження його особистості діяло на учня як стимул до самовдосконалення.

8. Скільки б гарних слів ні вимовляв вчитель, вони залишаться для вихованця порожнім звуком, якщо в житті свого наставника вони не побачать втілення всіх цих слів і закликів.

9. Возлюби його сильніше, ніж самого себе! Увіруй, що Дитина чистіша, краща, чесніша, талановитіша тебе!

10. Яким би страшним не було зло в дитячій душі, треба бачити в цій знівеченій душі, перш за все людину, яка чекає, щоб їй допомогли - вилікували від зла.